Почали якось кволо. Так кволо, що старша група з дівчатами наздогнала і проїхали нас, помахавши ручками «па-па». Щоб оживити гонку, спробував організувати відрив. Але група не дозволила. Пізніше відібратися або перекластися туди також не вдалося. В один з тягунів порвались, так що і доганяти також довелося. В результаті на фінішному тягуні прихопило ноги … став, як вкопаний, ледве догріб. Сумний, але все ж досвід.
З такого приводу Дзіздьо напевно б сказав:
«В відриві їхати є бля ліпше курва ніж в пільотоні. Вот я виїхав си на простор, вітер в ліцо, фотограф тебе на фотік знимкує, на камєру фільмує. А вот шо ти, … вот шо ти маєш в своєму пільотоні. Та ні х.. ти там не маєш. Одні спини та дупи …
………
………
Ото накатався, ото надьоргався атаканте-романтік. Потім ще два тижні їв магній від судорог.»
P.S.
Дуже вдячний організаторам за проявлену увагу до моєї персони. Коли взнали про проблеми з приїздом, відразу передзвонили і запропонували зо три варіанти. Гріх було не відгукнутися на запрошення. На вокзал приїхав за дві години до старту. Але й тут організатори постарались. Практично вся дорога до старту в новому асфальті, вітер попутний включили. Позаминулого року такого не було. Правда зі зворотними квитками виникли ще більші проблеми. Ледве вдалося виїхати з Дніпра. Їхав на третій полиці плацкарта поруч з велосипедом, за ціною майже напівлюкса. Я в шоці від нашої залізниці. Колапс з квитками пояснювали відсутністю вагонів. Триндєц. Рухаємося в євросоюз … В таких вагонах, що й годі описати. Але таке враження, що ми не доганяємо Європу, а рухаємося в протилежному напрямку. Отакої …
