Дніпровскиі кручі V6 2017
Ось і закінчився 10й юбілейний веломарафон "Дніпровскиі кручі V6 2017" А марафон це маленьке життя, довжиною шість годин.
Мало, чи багато відвенено часу, залежить від здатності прийняти: біль, страждання, спрагу, та повагу від оточуючих.
За шість годин відбулось дуже багато подій, як то моє "вдале" падіння у кущі могло поставити крапку на парі, як це відбулося з командою: "ВЕЛОСТРИТ-BBB / DreamTeam". Їм довелось закінчити перегони в парі, із за падіння одного з учасників команди. На прикатці примітив, що на ділянці "штани" після стіни з очерету був невеликий контрик. Приїшла моя черга стартувати, без пригод було мабудь трохи сумно їхати тому на півсвідомості вирішив їх знайти. І ось секція "штани", влітаю на контрик і о що це!!! Велосипед їде з під мене у кущі, а я на пузі, як стріла із мяса несусь метрів з п'ять. Кров, на голені, помацав- нога наче ціла, продихався трохи, перевірив ровера, в сідло та вперед, наздоганяти втрачений час. Скільке втратив часу невідомо, але на адреналіні все відбулось швидше ніж ви це читали))). У таборі знімав набряки на нозі, та ребрах вдало захопленою з дому каструлею). Доречі на інших колах те місце було перепахане, бо контрнахилом ніхто не коритсувався-його там вже не було, чим мабудь врятував і ще когось від падіння).
Під час перегонів було сухо та спекотно і іноді у голові лунали спогади про Вінницький єтап ЛКУ, коли на під'йомі тобі кричать- "попити , полити, чи добити!!!)". Їхалось якось на автоматі, думки тільки про те, як його трясця обігнати у вузькому місці, бо воно не чує! Або як заломати передачу в гору та не здохнути в кінці під'йому, бо ще їхати та їхати. І постійні думки про час. Переодично дивишся на комп'ютер і приходить розуміння, що треба додати, а ти і так летиш на пульсі під 180 і він не падає- скільки так протримаєшься не відомо. Але передаєшь естафету і думки тільки, як відновитись за такий малий відрізок часу. П'єш, їси, ноги до гори- полежав трохи, а таймер вже пищить, що треба готуватись до зміни. Як там напарник-тримаєця!? І так шість годин поспіль, а солістам я взагалі не заздрю, бо не у всіх є підтримка, яка і накормить напоїть, та дасть підсрачника, щоб не скис. От так миттєво пролетіли шість годин перегонів. І тільки вдома приходить розуміння того, що з тобою сталося, щось надзвичайне, неймовірне та захоплююче настільки, що важко зупинитись.
2014р: 51 з 58, "соло нормальних"
2015р: 14 з 24 команд, "пара кабанов";
2016р: 9 з 23 команд, "пара кабанов";
2017р: 6 з 15 команд, "пара кабанов";
Дякую усім причетним до організацій щорічного свята під назвою "Дніпровські кручі V6".