Цьогорічних марафонів чекав цілий рік, так як в 2013р. марафоном Опришків прищепив любов на все життя :-)
Їхати вирішив Гігу на призові місця не тяну, а побільше вкататись хочеться. Після Опришків де в останньому підйомі я просто вщент був вбитий, вирішив їхати в своєму темпі. Надія була так як змінив свій старий Nomad з 165 ходу і пружиною заді, на Trance з 125 ходу. За секундами не ганяюсь, а спуски я дуже люблю (живу в горах вилазки по 30 км завжди присутні).
Доберався з коломийками могли виїхати тільки в пятницю вечером, їхати 320 км приблизно 5 год, але не так сталось як гадалось, тягучка в Яремчі 20км понад годину часу далі проблеми з кріпленнями велосипедів і все разом дало цілих 7,5 год. Приїхали пізно біля 1 ночі поки розклали палатки і вляглися була 2 год виспатись не судилось (то пяні місцеві на своїх тачках підїжджали і кричали: "Вставайте я приїхав!"; то приїхали десь близько 3 ранку ще одні марафонці, довго крутились і біля нас добряче так пропороли днище машини.) ...
Рано добряче переївся, благо старт перенесли на 30 хв. Рватись з старту нікуди не хотів тому стартую останнім, марафон довгий розставить всіх по місцях. Хоча бажання не бути останнім заставляє добре вливатись в роботу. Ось і почались торчки, спочатку пробував вкручувати але каміня мокрі заставляло часто злазити з ровера, вирішив пішкодралити як і всі. Кінець підйому щось прийшов неочікувано бистро почались спуски, де я з новим ентузіазмом почав валити. Верхній серпантин був супер! Навіть на торчок, що попався вилетів без проблем, потім почалось цікавіше трохи глини з камінням, де я набираю хорошу швидкість і обхожу пару учасників які стоять і не розуміють як тут їхати. Каміння переростає в глину ні то не глина то гавно, але стараюсь триматись між коліями і як не дивно мені це вдається, правда не довго, потрохи горб між коліями почав стрімко звужуватись, майже до 0, а колії глибшати. В одному з місць було просто неможливо втриматись на коні і я ніби й встиг притормозити, але ногу де поставити не було, точніше найшлось але капця я свого не бачив тай рулем забився так, що тормозна ручка теж сховалась десь далеко в жижі. Так як далі варінтів їзди не бачу вилажу на верх і пробую в обхід. В деяких місцях навіть їду але страшно патиків там маса і кожен хоче попасти то в перекидку то в колесо. Нарещі трохи болото обійшов і через декілька метрів можна було їхати, ось і 1 КП. Там добре розкладаюсь і починаю чистити ланц, хоч трохи, бо розумію що з тим я далеко не доїду. За цей час мене обігнало чоловік з 10. Я всеодно не спіша набираю ізотоніка і шумлю далі. Ізотонік мене не попер, засолодкий мені, ну хіба на КП тільки пити а так ліпше воду везти. Підйом був те що треба, градієнт норм і серпантини сподобались. Там вже декількох набрав і в свому темпі вкручував далі невеликі спуски радувалали, правда не довго, почався ще один підйом хоча ні з вигляду ніби й не підйом, а тягучка і тут я вже потрохи здаю. Там де норм було крутити на другій зірці я валю на першій. Там мене вже багато з Меги набирають. Спуск був хоч і по дорозі але цікавий багато поворотів, шутрована дорога і де-не-де прийшлось добре так вкладатись щоб не вилетіти, один мене обігнав правда не на довго, через один поворот він вже був в кущах.
На 2 Кп і тут знову тільки банани вони проїлись капець, я ж нічого не взяв думав як на Опришках було все і вафелька і печенько... знову розслабляюсь пускаю вперед пару учасників і неспіша їду далі, тут вже дистанції Гіга і Мега розходяться, пропускати когось вперед вже не хочеться. Прада обходять не на довго, я вже стараюсь не здавати позиції і до села Циганівці я успішно його обхожу далі їду і нерозумію куда ні стрілок нічого... Тут думаю вже точно блуднув але ні на асфальті зустрічають і направляють... Виїжджаю на дорогу а тут по втулки болото, добре що не довго і виїхавши на поляну, бачу спереді Krasow вроді він, стрімко валить вниз я не відстаю і тут я зупиняюсь і не розумію де розмітка... але так як розмітки на цій частині було мало думаю він правий і наганяю його виїжджаєм в село і за декілька сот метрів бачив того хто справляв нас вверх, підїжджаємо він каже знову туда вверх, а ми тільки звідти... так як валити по втулки в гімні не виникало бажання, вертаємось назад (втрачаємо хвилин з 10 точно) і там бачимо що нас набрало ще трої, потрохи їх доганяєм. На підйомах ланц вже просто капець, через кожних 5 оборотів зажимає між рамою ... це те ще веселля. Приходиться переключатись на 32 і з перекосом пробувати їхати, але ноги вже неможуть. На 3 КП довго не стоїмо так як з ГІги нас зібралося 5 і починаємо валити, темп задає Pokemon та ще й такий що в мене просто очі на лоба, але думаю ні я так просто не здам позиції (обідно через провтик поворота)...Розумію що скоро буде підйом і я зможу норм набрати. Жара жесть, я добре замахався і тут тягучка вверх, починає боліти все ... спина найбільше так ловить що просто, підйом не сильний але крутити взагалі не можу... Бачу що всі йдуть і помалу я теж. Ходити я вмію добре тому одного доганяю а один з Меги побачивши мене починає бігти це на підйом.... як ... Ну нічого я в свому темпі вихожу до верху питаю вже все кінець .. "так далі тільки спуски" ... думаю я, щось дуже швидко, але не приховуючи радості залізаю на ровер (спина болить жесть) і тут мене обганяє Krasow на самому кінці підйому. Думаю ну ніфіга собі я вже позицій не здам... Але боюсь пропустити повороти на спуску їду за ним, просто на колесі, так як швидкість в мене не дуже вища приторможую і їду за ним. Через якийсь кілометер він вже здає, в нього все таки хардейл, а в мене АМ машина з 125 ходу і покришками 2.4. На одному з траверсів чуть не вийшов на мега трамплін, я не проти пострибати, але тут, висота була жесть... добре що пропустив. Далі отримую задоволення на траверсі де їду несподіваними траекторіями не зважаючи на коріння і камінням. Ось і поворот виходимо на стежку де я ловлю багато кайфу, обганяю чоловік з 5 з Меги на тому даунхілі, дуже дякую всім хто пропустив. Легенький обїзд на фініші де я вже валив з послідніх сил. Фініш ... Було важко, але проїхав так як планував, більшість в своєму темпі, а останніх 10 км в дикій конкуренції (виявляється і в матрасників є таке). Дякую компанії та організаторам за марафон все було гуд а пару фейлів ну як без них ...
По велосипеду. Як для АМ апарату 125 ходу, якраз в точку і крутити було норм і на спуску получав багато задоволення, одна помилка в задні покришці(накату 0) так як хотілось 2.4, а по вазі нічого норм крім рокет рону (550 гр) не було. Було б доцільніше Рок Разор, а спереді Ханс дампф відпрацював на всі 100%. Решту все крім ланца ну то і зрозуміло працювало відмінно.
П. С. Недавно найшов сюрприз який я привіз з Закарпаття... Ночували в палатках пакувались швидко і в неділю їздили по замках Закарпаття, в замку Паланку виходячи з машини одна з дівчат сказала що бачила хвіст, типу змії, ми її засміяли і сказали що то блік на сонці чи бутилка чи шнурок, чуток глянув нічого не побачив. Спокійно їхали додому годин 7 вже в сторону Стрия, вийшло на то саме по часу. Приїхав додому спокійно все заніс всередину, лишив в коридорі тільки 2 кульки які давно хотів розпакувати. І тут через 4 дня я вертаюсь пізно з заказу жінка мене зустрічає і кричить з сходів "змія"!!! Ледь руку встиг забрати. Ніби й не велика гадюка сантиметрів 50 см, але усвідомлення того що всю дорогу і скільки днів вона лазила біля нас... жесть... Ну нічого, все добре що добре закінчується ...